Марта Москаль. «Христос у дискосі» в українському мистецтві: іконографія та реставрація

З кінця ХVІІ  ст. в українському мистецтві з’являється  невідомі до того часу символіко-алегоричні композиції пов’язані з темою Євхаристії або Святого причастя: «Христос Виноградна Лоза», «Христос у виноградному точилі», «Христос у чаші», «Розп’яття з виноградною лозою», «Недремне Око», «Пелікан», «Плоди страждань Христових», «Дерево життя», «Христос  у   дискосі». Пова цих сюжетів на теренах України є під впливом західно-європейської художньої культури. Також, виникнення таких сюжетів пояснюється впливом культури бароко із її алегорично-символічними композиціями, які нерідко вимагали складного богословського тлумачення і глибокого знання біблійної історії. Сприйнявши чимало духовних елементів ренесансу, художники певною мірою поверталися до символічного ускладнення, характерного для середніх віків, оживляючи разом з тим середньовічну символіку новими думками. Вище перелічені символіко-алегоричні сюжети мали поєднувати у собі одну ідею –  жертовність Сина Божого заради порятунку людей [6, 155].

Такі сюжети зустрічаються здебільшого в іконописі та графіці, а також і на літургійних тканинах – покровах на Святі Дари (переважно, покрівцях на чашу). Твори здебільшого були виконані народними майстрами, з використанням яскравих барв.

Серед вище перелічених композицій варто звернути увагу на сюжет «Христос  у   дискосі», який є рідкісним в українському мистецтві. Загалом ікони з цим сюжетом зустрічаються у кінці XVII ст., проте набули найбільшої популярності у  XVIIІ – XIX ст.  на усій території України.

Джерелом виникнення цього сюжету в українському мистецтві була апокрифічна література та звернення майстрів до гравюр західної Європи.

Одне з найбільш ранніх зображень з таким сюжетом зустрічається у гравюрі Н. Зубрицького в «Акафісті» 1699 р. [4, 156] На гравюрі зображено  в повний ріст фігуру Христа, з ран якого в дискос стікає кров. Ди́скос –Священна посудина, символізує таріль Тайної Вечері, Ясла і Гріб Спасителя. Дискос, перш за все, є образом тієї тарелі, з якого Ісус під час Тайної Вечері взяв хліб та перетворив його на Своє Пречисте Тіло, роздавши учням. Окрім того, круглий дискос означає круг, коло – символ вічності, сукупність всієї церкви і вічність Христової Церкви. Дискос по ходу богослужіння розкриває інший символізм. На проскомидії він є знаменням вифлиємських ясел, де лежав Ісус, тому на ньому різьбою зображають немовля Ісуса. На основній частині літургії дискос символізує гріб, де покоїлося Тіло Христове, і з якого сталося Воскресіння Господа.

У верхній частині композиції присутній напис: «Тіло Христа прийміть, джерела безсмертного скуштуйте», слова молитви, які священник зачитує при причасті.

«Христос у дискосі» гравюра Н. Зубрицького «Акафіст» 1699 р.

 

До переліку відомих нам пам’яток з даним сюжетом відносимо: «Христос у дискосі» з колекції катедрального собору Святого Воскресіння Христового в Івано-Франківську; хатня ікона «Христос у дискосі та Св. Марія Магдалина» Бершадський район, кінець ХІХ ст.; «Христос у дискосі», 1912 р. з Національного художнього музею України та «Христос  у   дискосі» ХVІІІ  ст.

Особливу увагу хочемо звернути на ікону «Христос  у   дискосі» ХVІІІ  ст., що завдяки професійній реставрації набула нового звучання. Ікона належить до  колекції Музею волинської ікони, що надійшла на реставрацію у Львівську філію ННДРЦУ у 2014 році,реставратор Лілія Корніцька-Пенкова.

Ікону передав до музею Кононець Петро Євстафійович, вчитель  історії Олександрійської школи-інтернату Рівненської області . Йому безпосередньо ікону передав настоятель ігумен Іларіон (Клебан храму Олександра Невського) м. Костополя.

Пам’ятка майстерного виконання. У центрі іконографічної композиції зображено Ісуса Христа з набедреною пов’язкою, який стоїть у дискосі.  На відміну від вище розглянутої гравюри кров з ран Христа стікає не тільки у дискос, а й у чаші, які тримають два ангели, зображені обабіч Христа. У верхній частині ікони – червоні завіси, які контрастують з темно-синім тлом та яскравим жовтим сяйвом, що відходить від німбу Христа.

Стан пам’ятки був незадовільний. На пам’ятці були присутні ураження міцеліальними грибами; велика кількість наскрізних проривів, значна деформація полотна. Спостерігалися також місцеві відставання левкасу та фарбового шару  від основи; дрібні злущення, втрати та потертя фарбового шару. Уся поверхня грунту та фарбового шару вкрита жорстким середньосітчатим кракелюром, лакова плівка  потемніла. Присутні ущільнені поверхневі пилові забруднення, впресовані в структуру полотна та в текстуру фарбового шару.

В результаті проведених консерваційних процесів ікона забезпечена від подальших руйнівних процесів. Зокрема, в результаті укріплень місцевих відставань фарбового шару та грунту вони набули задовільного зв’язку з основою та між собою. Максимально вирівняний жорсткий крупно-сітчатий кракелюр. Дублювання полотна дало можливість зміцнити і розтягнути крихке авторське полотно на реставраційний підрамник. Проведений процес антисептування ікони  стане профілактикою біо-пошкоджень пам’ятки при подальшому її збереженні.  Потоншення потемнілої лакової плівки на різних  кольорових партіях загалом відтворили авторську колористику.

«Христос у дискосі» XVIIIст. Стан пам’ятки до реставрації

«Христос у дискосі» XVIIIст. Стан пам’ятки після реставрації

Вартими увагу є і вище перелічені ікони, які мають як і спільні так і відмінні елементи в іконографії. На іконах «Христос у дискосі» з собору Св. Воскресіння Христового та «Христос у дискосі та Св. Марія Магдалина», як і на вже згаданій іконі «Христос  у   дискосі» XVIIIст., обаіч Христа стоять ангели, які тримають у руках чаші. А на іконі «Христос у дискосі», 1912 р. з Національного художнього музею України зображення ангелів є відсутнім. Також варто звернути увагу на зображення другого плану. На іконах «Христос  у   дискосі» XVIIIст. та іконі «Христос у дискосі», 1912 р. у верхній частині композиції зображені завіси з тканини. На пам’ятках «Христос у дискосі» з собору Св. Воскресіння Христового та «Христос у дискосі та Св. Марія Магдалина» завіси є відсутні. Натомість, присутнє зображення неба з хмарами, ангелом та яскравим світлом.

“Христос у дискосі” 1912

“Христос у дискосі” Катедральний собору Святого воскресіння Христового в Івано-Франківську

“Христос у дискосі та Св. Марія Магдалина” Бершадський район, кінець 19 ст.

На Сході України, зокрема Слобожанщині сюжет «Христос у дискосі» отримав назву «Спас Малочернетчинский» або «Спас Кровоточивий», завдяки чудотворній іконі, що походить з церкви Всіх Святих села Мала Чернеччина, Сумського повіту. Малочернетчинский образ представляє зображення Спасителя в терновому вінці, з ранами на руках і ногах, з яких стікає кров у дискос. Навколо вінця напис: «Аз есмь хлеб животный, иже сшедий с небесе: аще кто снесть от хлеба сего, жив будет во веки» (Ин. 6,51). «Аще не снесте плоти Сина Человеческаго, ни пиете крове Его, живота не имате в себе» (Ин. 6,53).

Отже, в українському мистецтві кінця XVII – ХІХ ст. на основі західноєвропейських зразків відбувається активне звернення до євхаристичних сюжетів. Зокрема глибоко символіко-алегоричним змістом наповнена іконографія сюжету Христос у дискосі.  До нашого часу збереглося кілька пам’яток, які походять  як і з західних так і з східних регіонів України. Проте, на Сході України цей образ отримав назву «Спас Малочернетчинский» або «Спас Кровоточивий». Завдяки роботі реставратора Львівської філії ННДРЦУ Корніцкої-Пенкової Л. вдалося відновити одну з ікон «Христос у дискосі» з колекції Музею волинської ікони.

 

Список використаної літератури

  1. Жолтовський П. Художнє життя на Україні в XVI – XVIII століттях / П. Жолтовський. – К. : Наук. думка, 1983. – 550 с.
  2. Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України XVII – XVIII ст. / Т. Кара-Васильєва. – Львів : Свічадо, 1996. – 230 с.
  3. Сивак В. Євхаристійна іконографія в українському сакральному малярстві XVII-XVIII ст. / В. Сивак //  Народознавчі зошити. – No 1 (97), 2011. – С. 87-100.
  4. Стасенко В. Христос і Богородиця в дереворізах кириличних книг Галичини XVII ст. / В. Стасенко. – К. : Астролябія, 2003. – 334 с.
  5. Степовик Д. Іконологія й іконографія / Д. Степовик. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. – 319 с.
  6. Юрченко К. Символіко-алегоричні зображення жертовників XVIII-XIX ст. як фактор визначення їх функціонального призначення / К. Юрченко // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – No 1’2015, 2015. – С. 154-159

 

 

Pin It on Pinterest

Share This