Розробив Михайло Скоп, дипломний кервіник – Юрій Крукевич
Мета та суть роботи
(фрагмент)
Одною із найяскравіших сторінок українського мистецтва є спадок майстрів школи іконопису в містечку Риботичі у Надсянні, неподалік Перемишля (сучасна територія Польщі).Їх твори поєднують класичну іконографію, традиційну техніку професійного українського сакрального мистецтва і народні течії малярства. Характерними рисами їх мистецтва є щира і відверта яскравість, простота і крайня декоративність усіх елементів, велика кількість оздоби, впізнавана манера письма і постійний пошук у трактуванні класичної іконографії. Окрім того, твори риботицьких майстрів відзначаються локальною самобутністю українського Надсяння, більшість територій якого нині перебуває на території Польщі.
Ще однією рисою, притаманною саме цій школі іконопису, є характерна манера письма найрізноманітніших текстів. Так само, як кожен майстер даної школи мав свій відмінний від інших почерк іконописання, так само, кожен мав свою манеру каліграфії. Та усі вони об’єднуються одною характерною групою, що суттєво відрізняється від аналогічних зразків інших мистецьких осередків і регіонів. А отже, можна говорити про школу каліграфії, що була невід’ємною складовою навчання риботицьких майстрів.
Цей шрифт створено для популяризації і актуалізації унікального мистецького явища риботицького малярства і підкреслення його приналежності саме до української художньої традиції.
Михайло Скоп
Поважно!
Низький уклін Авторові.
(Та й художньому керівникові і всім, хто долучився заразом)).)
Певно, з “риботицьких” підписів не одного шрифта можна створити…
Доречі, “риботиччани” – не єдині з іконописців, чиї підпииси вирізняються самобутністю (з точки зору, так би мовити, шрифту)?
Тобто це ж, мабуть, ще є якісь школи із подібного роду спадщиною?..
Дякую. Так, враховуючи відмінну манеру написання в кожного маляра, на основі зразків риботицьких ікон можна створити кілька повноцінних шрифтів, які будуть суттєво відрізнятись. Стосовно інших шкіл і окремих малярів, то аналогічно, у кожному періоді і осередку маємо цілу плеяду оригінальних зразків написання
До найбільш виразних у цьому значенні можу віднести зразки готизованої кирилиці, що зустрічаються на іконах I пол. XVI ст.; написи Львівської школи XVII ст. із виразними рисами антикви; а також написи народних майстрів, як то т.зв. “лемківського Пікассо” (зокрема на іконі “Деісіс” із с. Баниця поч. XVII ст.). На наше щастя, давні іконописці писали багато і по різному, тому для шрифтовиків є без перебільшення невичерпне джерело для досліджень і адаптацій для сучасної мови.