Зішестя Святого Духа

  (Дії: 2. 1-40) Після Вознесіння Господнього одинадцять апостолів, Марія та інші жінки перебували разом в Єрусалимі. Тими днями Петро вийшов перед ста двадцятьма учнями Ісуса і нагадав, що один з Дванадцяти, Юда Іскаріот, зрадив Христа і повісився, а значить, на його місце слід обрати іншого. Жереб випав Маттію (не плутати з Матвієм).
Настала П’ятидесятниця – свято жнив, на яке юдеї з’їжджалися в Єрусалим навіть з найдальших країв. Апостоли були в одному домі. Раптово зачувся шум з неба і настала буря, що заповнила весь дім. З’явилися язики полум’я, що осіли на кожному з апостолів. І сповнилися вони Святим Духом і стали промовляти різними мовами. В той день у місті знаходились побожні юдеї зі всіх народів, тож багато з них зійшлись на шум до того дому і почули, що апостоли говорять на їх рідних мовах. Дехто подумав, що ті понапивались, і тому говорять незрозумілі слова. Проте до них вийшов Петро із Одинадцятьма і став проповідувати Христа, цитуючи давніх пророків. Багато з народу увірувало і покаялось.

Старозавітня П’ятидесятниця, окрім як свято жнив, також відзначалась як п’ятдесятий день виходу Ізраїля з Єгипту, коли Господь передав Мойсею Закон. Тож не дивно, що в цей п’ятдесятий день після Воскресіння відбулось народження Церкви.


Іконографія

Ікони Зішестя Святого Духа входять в Дванадцять празничків іконостасу.
Апостоли зображені сидячими півколом або у два ряди. В. Ярема зауважив, що на іконі з Радружа вони сидять на трикутній лаві, що сходиться під прямим кутом, чого немає на візантійських образах. Очевидно, що художники керувались не тільки іконографічними зразками, але наслідуванням життя. Тож на ранніх іконах бачимо схематизовані але сучасні маляру меблі та екстер’єри, а від XVII ст – більш реалістичні інтер’єри. Цікаво зазначити, що замість Маттія, який став одним з дванадцяти, навпроти Петра зображається Павло через його роль у поширенні християнства. Над головами апостолів бачимо язики полум’я.
Іконографія сюжету розвивалась під впливом язичницького еліністичного мистецтва, характерним якому є персоніфікація сил природи. Тож внизу композиції у півкруглій арці бачимо сивого царя – це Космос. Як зазначила Галина Друзюк, він поєднує в собі два поняття – володаря світу (Kosmocrator) та уособлення неба (Coelus). У покривалі, яке тримає Космос, знаходяться дванадцять сувоїв – Дари Святого Духа промовляти до народів. Найкраще їх видно на іконі із с. Стара Скварява. Поступово від кінця 16 ст Космос перестають малювати, проте починається зображання Богородиці. Вона сидить на престолі посеред апостолів, схрестивши руки.
На іконі з с. Волиця бачимо і Богородию, і Космос, щоправда його зобразили як блакитну кулю із картою небесних світил. Це доводить, що українські малярі не сліпо перемальовували із першозразків, а усвідомлювали усі символи, які зображали. А значить, могли дозволити собі їх переосмислення,
Верхня частина ікони складається із будівель, через які часто перекинутий червоний велум (символ того, що подія відбувається в приміщенні). В небі бачимо мандорлу, а в пізніших зразках – хмари, з яких линуть промені. Інколи, бачимо Святого Духа, або ж усю Трійцю.

Михайло Скоп

Більше ікон…

 

 

 

Pin It on Pinterest

Share This