Йоханан (івр. Бог щедрий у благодаті) був сином Заведея і Соломії, за легендою – дочки святого Йосипа Обручника. Молодший брат апостола Якова, з яким займався рибальством. Після проповіді на Генизаретському озері був обраний учнем Христовим і пішов за Ним разом із братом, покинувши свого батька в човні. (Мт. 4:21; Мк. 1:19). Згідно євангелиста Марка (Мк. 3:17) за полум’яний характер Ісус прозвав братів “Воанергес” (арам. “сини грому”). Так вони хотіли викликати з неба вогонь, щоб покарати самарянське село (Лк. 9:54), а також просили Христа, щоб вони в Царстві Небесному сіли праворуч і ліворуч від Нього. Іван, Яків та Петро були найближчими учнями Ісуса. Вони були свідками воскресіння дочки Яіра, Преображення та знаходились в Гетсиманському Саду під час молитви Христової.
На хресті Ісус доручив 16-річному Івану піклуватись про свою Матір.
Іван вважається автором п’яти книг Нового Заповіту: Євангелія від Івана, 1,2,3 послань Івана і Откровення Івана Богослова.
Згідно до переказів, після Успіння Богородиці Іван відправився в Малу Азію. В Ефесі він проповідував язичникам, чинячи великі чудеса. Під час переслідувань християн імператором Нероном, апостола відправили на суд до Риму. Його присудили до страти через отруєння. Проте, випивши чашу він вижив. Також його намагались зварити в киплячій олії. Після цього апостола прогнали на о. Патмос. Там він проповідував, навернувши багатьох острівчан
Разом із Прохором усамітнився на пустельну гору, де у молитві постив три дні. Врешті, печера, де вони жили, затрусилась і вдарив грім. Прохор злякався і впав на землю. Апостол підняв його і наказав записувати слова, які він скаже. Два дні і шість годин Прохор записува. Після повернення до селища, Іван знову знову пішов на молитву без води і їжі. Там до нього звернувся голос, що наказав постити ще десять днів. Апостол був у великому жаху, бо бачив могутні сили і ангела Божого, що тлумачив йому усе побачене. Тоді Іван покликав Прохора і наказав писати.
Після довгого вигнання на Патмосі євангелист повернувся до Ефесу. Між 85 і 95 рр. він написав Євангеліє від Івана. Апостол проповідував християнам любити Господа і одне одного, і цим виконувати закон Христа. За це його прозвали Апостолом Любові.
Він помер останнім серед дванадцяти апостолів, проживши до 100 року. н. е., при чому, був єдиним, хто помер своєю смертю.
Іконографія
В українському іконописі Євангеліст Іван найчастіше зображається в апостольському ряді на іконостасі та Страшному Суді, у сцені Розп’яття, на Царських Дверях та на парусах храму. Його символ як євангелиста – орел, що походить із видіння пророка Єзекиїла про чотирьох вогняних херувимів. Символізує висоту богословської думки, що її Іван виклав у своєму Євангелії. Хоч зрідка на його іконах можна бачити не орла, а ангела, що традиційно відноситься до Матвія. Апостол Іван найчастіше зображається у зелено-червоному або біло-синьому вбранні. Зазвичай, або сивий із довгою бородою (бо він прожив найдовше з апостолів) або зовсім юним (бо на момент Розп’яття йому було, вірогідно, 16 р.). У руках – Євангеліє, чаша зі змією або перо. Особливо цікава сцена написання Апокаліпсису на пустельній горі. Іван динамічно простягає руку до неба, а іншою благословляє Прохора. Той сидить і записує. Обоє зображені всередині печери.
Михайло Скоп