Воздвиження Чесного Хреста

 Коли матері Констянтина Великого, цариці Олені було близько 80 років (орієнтовно 326 р), їй прийшло видіння, у якому Олені було наказано відправитись в Єрусалим шукати реліквії Страстей Христових. В Єрусалимі її зустрів патріарх Макарій, що вирішив долучитись до експедиції. Розпочалися розкопки на горі Голготі. Згідно “Золотої легенди” єврей Юда Кіріак, нащадок Никодима, вказав, що печеру слід шукати під капищем Венери. Після знищення капища, під землею була знайдена печера Гробу Господнього із цвяхами і таблицею “ІНЦІ”, а неподалік неї – три хрести. Проте ніхто не знав, який із хрестів є Ісусовим. За легендою, неподалік розкопок по вулиці проходила погребальна процесія. Щоб розпізнати Правдивий Хрест, патріарх Макарій підносив до померлого по черзі кожен із хрестів і від доторку до Святого Древа мрець ожив (через що Ісусовий хрест зветься Животворчим). Почувши, що було знайдено Правдивий Хрест, велика кількість люду зійшлась до Голготи. Люди просили святителя Макарія підняти Хрест, щоб всі могли хоча б здалеку його побачити. Макарій та інші духівники високо здійняли Животворче Древо і весь народ став взивати “Господи помилуй”. Важкохвора жінка, що побачили Хрест, вмить видужала. Багато людей тоді увірувало.
Олена спорудила близько 80 храмів на Євангельських місцях.
До Царграду вона повернулася із частиною Животворчого Хреста і цвяхами, де їм поклонились в соборі Святої Софії. Імператор наказав звести величний храм Воскресіння Христового на Голготі. Його звели за 10 років. Свята Олена не дожила до завершення, померши 327 року. 13 вереснія 335 р. собор було освячено, а на наступний день було прийнято відзначення свята Воздвиження Чесного Хреста.

Іконографія

Серед найдавніших пам’яток, що зображають Воздвиження Чесного Хреста зустрічаємо два варіанти іконографії.
На першому Хрест тримає патріарх Макарій (мініатюра із Мінологія Василія II (976-1025 рр.)
На другому – Констянтин та Олена (розписи одного з храмів Каппадокії Xст). Проте, цей сюжет ілюструє Воздвиження Хреста не в Єрусалимі, а в констянтинопольському храмі Святої Софії, куди його було перевезено.
Класична композиція у звичному для іконопису анахронізмі поєднує ці два сюжети на фоні вже зведеного храму Воскресіння Христового. Проте, на українських іконах до 16 ст. часто зустрічається розділення сюжетів в одному образі. Так у верхній частині ікони Хрест тримає с. Макарій із кліром, а в нижній – зображено цариградське Воздвиження – Констянтин та Олена здіймають Хрест перед вірними. Інколи присутні клейма із подіями, зв’язаними із святом. У пізніших зразках, де події поєднуються, патріарх зображений на підвищенні, а святі імператор з царицею – по боках від нього, або скраю композиції. Слід відрізняти похідний сюжет – “Поклоніння Хресту”, що символізує радше щорічне винесення Древа на поклоніння в Софійському соборі. Цей сюжет не так тісно прив’язаний до історичних подій Воздвиження, а отже, має дещо вільнішу композицію. Хрест тут значно більший, зазвичай, його не тримають. Серед народу зображаються Отці Церкви, історичні особи, монархи. На фоні зображені клейма зі Страстями Христовими або Новозавітна Трійця в небі

Михайло Скоп

 

Більше ікон…

 

 

 

Pin It on Pinterest

Share This