Володимир Великий

(*бл.956 — †15 липня 1015)
Великий князь Київський
Наймолодший, незаконний, син київського князя Святослава. Після міжусобної боротьби зі старшим братом Ярополком захопив київський престол. Задля зміцнення і об’єднання держави спорудив капище – пантеон шести головних слов’янських богів. Є відомості, що також були введені людські жертвоприношення. Існує думка, що такі дії були реакцією на християнські настрої скинутого князя Ярополка, що підтверджує цікавий факт. На місці пантеону Володимира було знайдено залишки церкви, яку міг побудувати Ярополк.
Розпочався період походів Володимира, зокрема проти ляхів, в’ятичів, ятвягів і т.д. Після Херсонеської війни Володимир охрестився, взяв за дружину візантійську принцесу Анну та заключив союз із Візантією.
Володимир карбував власні монети.

Хрещення Русі
Існує легенда, що 988 року після повернення охрещеного Володимира з Херсонесу в Київ, він наказав поскидати і порубати ним же зведених кумирів, а Перуна волочити дорогою і бити палицями. А на другий день примусово загнав людей в Дніпро і охрестив.
Проте, це було можливо лише у випадку фактичного хрещення уже християнізованої Руси. А значить, слід говорити про завершення довготривалого процесу.
Очевидно, що великий натовп людей язичників не пішов би знищувати свої святині і приймати чужу віру під примусом дружинників-язичників за наказом одного-єдиного князя-християнина і групки священників-чужоземців… Навряд якийсь здоровомислячий князь пішов би на таку “аферу”. Це наводить на думку, що тогочасне суспільство було цілком готовим до таких фундаментальних змін.
За часів Володимира християнство в Київській Русі не було чимось екзотичним. Існує безліч доказів присутності християнських общин,, залишки поховань та сакральних споруд. Слід відкидати думку, що все обмежувалось окремими князями-християнами, як то Аскольдом, Ольгою чи, Ярополком, бо ж, як показує історія Церкви, християнство завжди поширювалось найперше серед соціальних низів. Зокрема, після походу Аскольда на Царград (60ті р. IXст), його вояки масово охрестились, про що писав патріарх Фотій: “Роси… зараз змінили еллінське та нечестиве вчення, котре тримали до цього, на чистоту і правдиву християнську віру… І так запалила їх любов і ревність до віри, що вони прийняли єпископа й пастиря та вітали християнське богослужіння з особливою ретельністю і старанням”

 


Іконопис

Князя Володимира в українському іконописі стали малювати із сер. 17 ст, проте найбільшого поширення його зображення набирають в 19 ст. Зустрічаються як окремі ікони (напр. як Дияконські двері, чи в додатковому ряді іконостаса), так і парні – із кн. Ольгою.
Зазвичай, він одягнений у довгі князівські шати і корону. Сам він із довгим сивим волоссям і бородою. У руках скіпетр і держава, або хрест і меч, як символи Хрещення Руси та його завоювань. Із кін 19 ст під впливом історизму князя зображать в одязі візантійського імператора. Так, на його плащі бачимо клав (прямокутник на плащі) із зображенням тризуба. Як наслідок дослідженнь 10 ст, зокрема монет із портретом Володимира, його стали зображати безбородим із вусами, що було в моді давніх українців-русів.

Михайло Скоп

Більше ікон…

 

 

 

Pin It on Pinterest

Share This