За легендо, в ІІІ ст в сім’ї шляхетного язичника Діоскора народилась дочка. Вона була настільки прекрасною, що батько спорудив для неї вежу і поселив її там, щоб ніхто її не бачив, окрім слуг. Слідкуючи за світом із вікон, дівчинка стала роздумувати: чия рука сотворила цей світ? І якось, споглядаючи, вона усвідомила, що мусить бути єдиний Бог, який створив все суще.
Як настала пора видавати її заміж, Варвара рішуче відмовилась, бажаючи зберегти свою непорочність. Діоскор мав відправитись в далеку мандрівку, тож дозволив дочці спускатися з вежі, щоби вона поспілкувалася з людьми і змінила свою думку. А також він розпорядився збудувати біля дому лазню.
За відсутності батька, Варвара познайомилась із місцевими християнами і охрестилась.
Коли батько повернувся і став оглядати новозбудовану лазню, то розлютився на робітників, бо вони зробили її не з двома вікнами (що мали символізувати сонце і місяць), а з трьома. Ті відказали, що третє вікно наказала спорудити Варвара. На питання навіщо ж третє вікно, дівчина відповіла, що істинним є Троїчне світло, яке освітлює кожну людину (згідно альтернативного варіанту легенди третє вікно було пробито не у лазні, а в самій вежі) Коли ж вони увійшли до лазні, то Варвара показала хрест, який вона накреслила на мармурі для захисту будівлі від нечистих сил.
Почувши палке признання у Христовій вірі, Діоскор розлютився і кинувся на дочку з мечем. Вона намагалась втекти, та батько схопив її і видав її місцевому правителю. Той довго вмовляв прекрасну не відступати від язичництва. Але вона була непохитна, за що її прилюдно оголили і стали бити бичачими жилами. Врешті, святу кинули до в’язниці. Там їй явився Христос. Він причастив діву і тіло святої мучениці вилікувалося.
Ще прекраснішою вона постала перед судом правителя, і знову її віддали на тортури. Цього разу повісили на дерево, шкребли залізними кігтями та палили свічками. Побачивши її муки, увірувала і прилюдно підтримала її місцева жителька, Юліанія, за що її повісили поруч. Обом відрізали груди, а тоді Юліанію кинули до в’язниці, а Варвару повели оголеною по всьому місту.
Після цього обом відтяли голови. Юліанію стратив воїн, а Варвару – власний батько.
Іконографія
Свята зображається як прекрасна діва у розкішних шатах. Найчастіше із непокритою головою і розпущеними косами – символом незаміжності. Також зустрічається корона як знак великомучеництва. В руці святої мініатюрна вежа із трьома вікнами. Проте частіше вежу бачимо на задньому плані – за святою. Іншим атрибутом Варвари є чаша як символ її передсмертного причастя. В іншій руці мученицький хрест. Починаючи із кін 17 ст. його заміняє або доповнює пальмова гілка – характерний Західній традиції атрибут мучеництва.
В українському іконописі зустрічається з 12 ст, проте особливого поширення набирає із поч 18 ст. Дуже популярними її зображення були в народному іконописі 19 ст – особливо у Великій Україні. Її образи були мало не в кожному домі, адже святу вважали покровительницею жінок та вишивальниць. Особливу цікавість в цьому періоді приділяє ікона “Усікновення голови святої Варвари”, на якій бачимо відрізану голову великомучениці на срібній тарелі. Цей сюжет явно походить від аналогічного зображення відрубаної голови Івана Хрестителя.
Михайло Скоп