Пустельник і засновник чернецтва народився в родині заможних коптів у єгипетському містечку Комі. Коли йому виповнилось двадцять, і померли батьки, Антоній залишився із малолітньою сестрою. Якось у храмі він почув: “Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною” (Мф. 19, 21), а згодом – “Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи” (Мф. 6, 34). Вирішивши дотримувати слів Євангелія Антоній роздав усе своє бідним, а сестру віддав на виховання незайманим дівам (монахиням). Сам же поселився неподалік міста разом із невідомим старцем. Згодом Антоній піде у Фіваїдську пустелю.
Спочатку пустельник жив у гробових печерах поблизу Коми, а потім – на руїнах фортеці на березі Нілу. Там він провів близько двадцяти років, лиш зрідка приймаючи в себе людей.
Тут його спокушав нечистий, але святий наклав на себе все важчі обітниці. Коли ж сили Антонія майже вичерпались, йому з’явився Христос, промовивши, що весь час Він був поруч.
Відлюдність і обітниці прославили Антонія – до нього все частіше приходили люди і деякі з них стали наслідувати його. Врешті, 305 року Антоній припинив відлюдництво, щоби організувати перший християнський монастир.
Під час переслідувань імператором Максиміліаном, святий навідався у Олександрію і там підтримавав християн. А тоді – пішов ще далі, оселившись на берегах Червоного моря, де сам засівав поле для їжі.
Минуло 70 років. Святий зустрівся з іншим відлюдником – Павлом Фівейським. Той повів, що переслідування християн скінчились, проте новою небезпекою стало аріанство.
І знову він поїхав до Олександрії, де засудив єресь Арія і відкинув чутки, буцімто він сам аріанин.
Останні сили покинули старця. Разом з двома учнями він повернувся в пустелю, де й помер у віці 107 років. За його наказом, поховали Антонія в невідомому місці, щоб ніхто не міг поклонятись останкам.
Та імператор Юстиніан віднайшов могилу і урочисто переніс мощі до Олександрії. Звідти вони помандрували в Константинополь і тепер знаходяться у Франції.
До нас дійшло безліч цитат великого пустельника, зокрема такі:
“Хто не зможе прижитись із людьми, не справиться і з самотністю”.
“До раю не потрапить той, кого не спокушали. Забери спокусу – і ніхто не отримає спасіння”.
“Нікому не пропонуй того, нікого не вчи того, чого колись сам не виконав на ділі”.
“Не вважай себе мудрим: інакше гордістю вознесеться душа твоя, і ти впадеш в руки ворогів твоїх”.
В українському іконописі зображається доволі рідко. Зазвичай – в молільному ряді (до 16 ст) або серед преподобних отців і пустельників.
Михайло Скоп