Бл. 1700-1770
Парох церкви Воздвиження Чесного Хреста у Дрогобичі
Народився 1700 р. в Дрогобичі, вихованець місцевої іконописної школи малярів. Його творчість стала професійним і самобутнім феноменом українського бароко. Походив з династії священників Глібкевичів. Серед ранніх робіт виділяється ікона з вівтаря старої церкви Св. Трійці «Стрітення» (бл. 1740р.), сповнена глибокого сакрально-символічного змісту. У 1740-1750рр. о. Глібкевич виконував іконопис у дрогобицьких церквах Воздвиження Чесного Хреста, Св. Юра, Різдва Богородиці, який став неповторною сторінкою українського сакрального малярства. Збереглися численні твори, виконані о. Василем, деякі з них мають датований підпис, що дає унікальну можливість простежити еволюцію майже всієї його творчості. Він виконував ряд вівтарів та частин іконостасів як для своєї церкви (образи для вівтаря св.. Миколая, фондований братчиком Даниїлом Хомецьким, 1746-1747 рр, образи вівтаря Воздвиження Чесного Хреста, фондовані Олександром Губицьким, 1759р, образ «Поклоніння Христу» (з портретами владики Йосипа Шумлянського та Марії Терези) для деісусного ряду і «Тайна Вечеря» посередині празникового ряду головного іконостасу (перед 1770р.) так і для таких дрогобицьких церков як Св. Юра (образи для вівтарів Св. Юра, Св. Миколая, Успіння Богородиці, два феротрони), Різдва Богородиці (намісний та апостольський ряди головного іконостасу і феротрон 2 пол 18 ст.) Св. П’ятниці (зберігся апостольський ряд головного іконостасу поч. 2 пол. 18 ст.) У 1753 р.одночасно виконав два запрестольні вівчарики з близько євхаристичною тематикою «Христос-Виноградар» (стараннями Андрея немировського) для ц. Воздвиження та «Оплакування» (із зображенням Христа, з ран якого проростає виноградна лоза) для ц. Св. Юра. Він графічно оформив «поминальник Михайла Глібкевича» (1741р.) Зюерігся унікальний образ його роботи «Розп’яття з ктиторами» на полотні з невідомої церкви та ін..
Творчіть о. Глібкевича – це синтез місцевих та центральноєвропейських традицій, які виражали вже західні стильові впливи бароко і рококо. Водночас, його іконопис є центральним, яскравим явищем у церковному малярстві Перемишської Єпархії 18 ст., як, очевидно, виражало духовно-естетичні інтенції бойківського субетносу. Попри активну творчість, о. Глібкевич у житті був надзвичайно скромною людиною: ніби втілював у своїх життєвих вчинках моральні заповіти високої християнської духовності, які він прослужив усім своїм талантом. У його роботах бачимо також зображення дрогобичан того часу, людей, які платили за ікони: це теж визначальний штрих тієї доби – мирське дивовижно перепліталося із сакральним. Помер о. Василь Глібкевич 1770 р. про що є запис у церковному «Синоднику»
Лев Скоп, Олег Баган.
