Український маляр середини – 2 пол 16 ст. Чільний представник самбірської школи іконопису.
В середині 16 ст. у Самборі з’явився значний мистецький осередок. Основною причиною його появи було те, що у цей час у місто було перенесено резиденцію провідної на Західній Україні Перемишської єпархії. Відповідно, туди почали прибувати малярі як з усієї єпархії, так і з дальніх теренів, зокрема зі Львова. Їх об’єднання утворило іконописну школу. Практично з початку заснування цього осередку головним її майстром був Федуско маляр, який до свого імені додав місто, де він сформувався як особистість, що було типовим для багатьох видатних людей доби середньовіччя. В історичних джерелах ім’я Федуска зафіксовано серед жителів міста під 1568 роком.
Вкрай демократична ситуація, яка існувала в Самборі, багато в чому завдячувалась високоосвіченим представникам українського духовенства, що, зокрема, дало можливість максимально розкрити талант цього майстра. Його іконопис привернув увагу представників високого духовенства, численних священників і представників духовних братств регіону. У майстра з’явилося безліч замовлень на виконання церковних образів. Федуско очолює ряд місцевих майстрів, котрі почали так чи інакше його наслідувати. Архівні документи зберегли для нас ряд імен малярів, пов’язаних із самбірською школою, зокрема:
– Герман маляр із Самбора (свідчення 1575-1578рр.),
– Якуб Лещинський (який прибув зі Львова) Ян із Самбора (свідчення 1584р.),
– Іван із Нового Самбора (тогочасна назва нинішнього Самбора) (який був запрошений у Кам’янець) (свідчення 1556-1559р.)
Однією з найбільш ранніх збережених робіт Федуска є мініатюри до рукописного Пересопницького Євангелія 1556р. Ідентичність портретних рис, загальна стилістика і ряд унікальних художніх ходів беззаперечно вказують на авторство саме цього майстра, що детально описано у праці «Федуско маляр з Самбора автор мініатюр Пересопницького Євангелія». Крім того, таке коштовне замовлення керівництво єпархії могло надати лише найталановитішому майстру. Успіх віртуозного виконання цього замовлення спричинило збільшення замовлень на виконання мініатюр рукописних книг. Показовою пам’яткою тут є «Повість про Варлама і Йосафа». Попри те, що, на жаль, у цій книзі знаходимо лише рисункові підмальовки, проте, вони вказують на високу майстерність Федуска як графіка.
З огляду на чисельність збережених пам’яток, можна побачити, наскільки популярним він був художником. Показово, що найбільше відомих нам творів цього майстра походять із храмів як самого Дрогобича, так і найближчих до нього сіл. Причиною цього було те, що в Дрогобичі переживав економічний злет і, відповідно, у місті було чимало замовних жителів, котрі могли оплатити роботу іконописця, про що засвідчують створені ним ікони з таких дрогобицьких храмів, як ц. Воздвиження Чесного Хреста , ц. Трійці і ц. П’ятниці. Збережені пам’ятки безперечно вказують на те, що таких ікон було значно більше. Найбільш знаковою його дрогобицькою іконою є величаво-монументальний образ «Страсті Господні», де у багатофігурних сценах максимально розкривався талант Федуска. Так само бачимо досконале володіння побудови композицій у храмовій іконі «Великомучениця Параскева з житійними клеймами» для дрогобицької ц. Параскеви. Його талант монументаліста яскраво відображений на храмовій іконі «Старозавітна Трійця» із Дрогобича.
Також до наших днів дійшов ряд ікон, мальованих для іконостасів з різних церков Перемишської єпархії. Показовими тут є ікони з: ц. Св. Духа в Потеличі (90ті рр. 16 ст.), ц. Успіння в с. Наконечне (70ті. рр. 16 ст.), а також у с. Довге, с. Станиля та ін.
Найбільш монументальною його іконою є його знамените підписне «Благовіщення» із с. Івничі 1579 р.. Великі розміри образу вказують на те, що іконостас, для якого він був створений, бути на рідкість великим, якщо висота намісної ікони сягала майже двох метрів (199 х 105 см) Тому можна лише уявити, наскільки величезним мав бути іконостас у цій церкві.
Сучасники дуже високо цінували творчість Федуска, бо відгуки про його непересічний талант збереглися навіть у архівних документах. Практично у всіх виданнях, присвячених історії української культури є згадка про цього самбірського майстра. До слова, ксилографічне відтворення ікони «Благовіщення» у 1892 році започаткувало традицію репродукування давнього українського іконопису.
Лев Скоп
